Підвищення податків, цін на паливо та цигарки, — інтерв'ю Гетманцева

Галина Остаповець

Журналіст

Яку зарплату отримуватимуть українські військові на передовій, що буде із податками, а що із курсом валют і за що нам з вами доведеться заплатити більше — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

У першій частині інтерв'ю читайте, яку суму міжнародної фінансової допомоги отримає Україна у 2024 році, який місяць у 2022 році був найважчим для країни, у скільки обходиться війна проти Росії на рік, а в скільки на день.

Кабмін готує законопроект про підвищення військового збору, який наразі складає 1,5%. Як вам ця ідея?

— Мова про пошук джерел для фінансування військових видатків. Там не лише про військовий збір. Наразі Кабмін шукає цілу низку джерел, де взяти гроші на армію і в цьому контексті питання про доцільність або недоцільність, мені здається, недоречним. Безперечно, будь-яке підвищення податків сьогодні в Україні є шкідливим для економіки, яка перебуває не в найкращому стані.

Незважаючи на те, що ми дали плюс 5% до ВВП у 2023 році, очікуємо ще плюс 3-4% у цьому році. Але це навіть близько не означає, що економіка остаточно оговталася. Тому будь-яке підвищення податків — це погано. З іншого боку, коли у нас є альтернатива — життя або смерть і втрата якоїсь частини майна, то безперечно, однозначно маємо обирати життя. А життя — це фінансування армії.

Тому очікуємо пропозицій від уряду, де нам взяти кошти на армію, будемо їх вивчати та обговорювати. Але думаю, нам не вдасться уникнути певного перегляду податкових платежів.

Про які саме податки йде мова?

— Мінфін опублікував дані. Мова про 1,5% від мінімальної заробітної плати для ФОПів 1 та 2 групи. Там нема про що говорити, лише 100 гривень. Але це тільки одне із джерел. Будуть й інші. Деякі з них, напевно, будуть болісними, але це не співставно з тими цілями, для яких збираються ці гроші. 

Також це підвищення акцизів на паливо, відповідний законопроект вже у ВР.

Підвищення акцизів на тютюн. Мова про поетапне підвищення рік до року і переведення акцизу в євро, аби не робити індексацію. На сьогодні акциз збільшується на 20%. Законопроект пропонує збільшити його на 30% наступного року. Акциз вартості цигарок складає приблизно 60%. Ну от рахуйте.

Паливо теж до кінця року подорожчає?

— Перший крок планується зробити у другому півріччі. Кабмін розраховує отримати 20 мільярдів. Але на ціну палива впливає в більшій ступені ціна на нафту, яка наразі має тенденцію до зростання з початку року. Точних прогнозів по ціні я робити не буду, бо вони можуть вплинути на ринок.

Що відбувається з курсом долару, який знову почав рости?

— Знову ж таки, ви від мене не почуєте точних цифр. Не тому, що я такий, а тому що така посада. Новина від мене може вплинути на валютний ринок. 

Але якщо говорити про підстави, то наразі для якихось стрибків їх немає. У нас є розрахунковий курс. До кінця року в бюджеті закладено 42 гривні за долар, середній курс по року — 40,7 грн/дол. Це помірне зростання курсу на 10%, абсолютно нормальне, з урахуванням інфляції.

За неповні перші 4 місяці року гривня девальвувала на 4,5%. Тому можна сказати, що ми рухаємось за планом. 

Щодо інфляції, вона суттєво сповільнилась. Відтак напевно побільшало аргументів для Національного банку щодо більш системного пом'якшення монетарної політики. Це необхідно для стимулювання кредитування, яке за великим рахунком продовжує стагнувати і підживлюватись за рахунок програми 5-7-9, і більш жвавого відновлення економіки.

Тому можна привітати останнє рішення НБУ щодо зниження процентної ставки на 1 відсотковий пункт до 13,5% і анонсу щодо кроків із валютної лібералізації. Утім на мою думку, є ще куди рухатись у частині пом'якшення монетарної політики.

В одному з інтерв'ю ви сказали, що в тіні досі перебуває 500-600 млрд грн. Чи можна вивести хоча би 100-200 мільярдів у найближчий рік-два?

— 500-600 млрд — це про надходження до бюджету, але насправді, за моїми підрахунками, ця сума у 2-3 рази більша. 
Вивести ці кошти із тіні — це справа не за один рік. Ми поступово йдемо до відбілення цілих галузей і ця робота тягне за собою збільшення надходжень до бюджету. В принципі, результат на табло.

Про що власне детінізація? Це рівні правила гри для бізнесу, бо бізнес, який перебуває в тіні і веде свою бухгалтерію в екселі чи в зошитах та ховається, подрібнивши свою діяльність на сотні ФОПів, його юридично не існує.

Це бізнес, який не можна продати, не можна завести в нього інвестора, його навіть у спадок залишити не можна. Бо як тільки відвернешся від свого зошита, не зможеш нікому нічого навіть пред'явити.

Коли великі карго оператори везуть за кеш товар для ФОПів за-за кордону, це судом не захищається. Така економіка точно не може розвиватися, збільшувати свою капіталізацію і дихати вільно. Це не дає можливості проявляти свій підприємницький талант, бо він обмежений схемами ухилення від оподаткування.

Тому я абсолютно підтримую позицію білого бізнесу, який вимагає від держави створити рівні умови гри на ринках. Я вважаю, що основним недоліком держави і головним її недопрацюванням було те, що йдучи на зустріч популістам чи корупціонерам, держава не забезпечила рівні умови господарювання для бізнесу.

То ми зараз відстоюємо цей процес.

Хто не хоче відбілюватися?

— Клани. А точніше клани правоохоронців, податківців, митників середньої ланки, які заробляють на відкатах та контрабанді. Ці клани керували країною всі 30 років, бо змінювалися політики, змінювалися партії, а вони всі залишались на своїх місцях і були пов'язані між собою.

Ця ракова пухлина пронизала собою весь державний апарат і особливо той, який так чи інакше стикається з грошима. Це стосується не тільки фінансів, а й певної дозвільної документації, земельного кадастру і тд. Це величезна машина, яка функціонує всередині держави і харчується за рахунок інших. 

Візьмемо, наприклад, спиртову галузь, яку ми вивели з тіні. Вони працювали у другій формі, тобто у кеші, не сплачуючи акцизів. І для того, щоби так працювати, вони ділилися із тими, хто за ними наглядав і тим самим харчували їх. 

Але нам вдалося зробити подвійне нарощування надходжень до державного бюджету від алкогольної галузі. Тобто від спиртової. Це ті, хто розливають у пляшку і працюють з брендами.

Так от з 5 заводів, серед яких 3 великі і умовно білі, тобто несуть на собі високе податкове навантаження. Це 5,5% по галузі.

А ще 5 заводів мають податкове навантаження від 0 до 0,4%. Ну як таке може бути в одній країні на співставних умовах? Але такі заводи все рівно працювали, бо мали оці зв'язки. Нам вдалося вивести ринок в білу і навіть збільшити податкове навантаження до 7,5%. Це велика перемога, але схожі ситуації, на жаль, у нас є у багатьох інших галузях.

Наприклад, електроніка. Це жах. Знайдіть і купіть айфон з ПДВ. Це практично неможливо зробити навіть в Києві. Обладнання завозиться в чорну, продається за кеш, а той ПДВ, який сплачений на митниці, відвантажується фіктивними операціями в ринок. Таким чином вони отримують додаткову маржинальність.

І державі, якщо вона починає працювати, всі ці схеми і весь цей ланцюг помітний неозброєним оком. І зараз у тих контрабандистів є достатньо великі проблеми. І до речі, такі схеми стосуються не лише електроніки, а й завозу фруктів, овочів, одягу. 

Тобто цьогоріч айфони будемо купувати з ПДВ?

— Зараз дуже багато роблю для того, аби так було.

Про тінь. Чи є ризик, що із вступом в дію закону про мобілізацію, чоловіки почнуть офіційно звільнятися з роботи, і працюватимуть в чорну?

— Закон нічого не змінює. Система обліку військовозобов'язаних працює у нас із 1994 року. Для працевлаштування і раніше потрібен був військовий квиток або документ, який його замінює. Сам по собі закон не містить жодних підстав для того, аби якимось чином стимулювати неофіційну зайнятість.

І взагалі мобілізація сама по собі не впливає якимось значним образом на ринок праці. Більш вирішальним фактором є міграція.

У нас велике безробіття, близько 20%. Але з іншого боку ви не знайдете кваліфікованих спеціалістів. Спробуйте знайти їх у Києві, Дніпрі, чи Львові. Бухгалтера спробуйте знайти. Навіть екскаваторника. Бізнес каже, що не може знайти екскаваторника, пропонуючи зарплату у 4 тис дол. Навіть айтішників вже складно знайти.

Наша проблема в тому, що кваліфіковані працівники, які знають, як робити руками і головою, поїхали з України. І цю проблему вирішити не так просто. Вона вирішується освітою, перекваліфікацію і це довготривала мета.

Уряд встановив доплату в розмірі 70 тис гривень для військових та поліцейських, які виконують бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення. Тобто загалом виходить 200 тисяч гривень. А є джерела, де можна брати ці кошти?

— Власне, я відповів у попередніх питаннях. Коли питання стоїть про фінансування військових, у нас нема жодних альтернатив. Навіть якщо це рішення буде болісним, ми все одно повинні його прийняти.

Є план, як будемо жити у 2025 році, зважаючи на те, що допомога міжнародних партнерів дається нам складно?

— Детінізація, додаткові джерела надходження, рівні умови для бізнесу, євроінтеграція. Навіть правильніше почати із євроінтеграції, бо це ринок, який дозволить нашому бізнесу заробляти більше і повертати людей. Євроінтеграція — це дешеві гроші, яких, на жаль, в Україні немає. Це також інституції, які працюють нормально, це дешеві швидкі державні сервіси, антикорупційна політика, верховенство права, суди, які працюють за законом.

Все це разом конвертується в конкретні гроші і надходження до державного бюджету. 

Наступне — це макрофінансова стабільність. Маємо продовжити тренд стабільності гривні, банківської системи, бо без цього важко буде щось робити з економікою і забезпечити ті умови, які призводять до створення робочих місць, а згодом і надходження податків до державного бюджету.

Далі — це розвиток галузей оборонно-промислового комплексу, логістики, енергетики, сільськогосподарської переробки. Ці галузі здатні стати локомотивами розвитку економіки України. 

Також не слід забувати про людський капітал. Це освіта, перекваліфікація людей.

Ну і міжнародна допомога теж не завершиться у 2024 році. Так, вона буде меншою, але вона не припиниться. Деякі програми розраховані на 4 роки. Як от програма Ukraine Facility, з МВФ, Світового банку. Але так, більше будемо покладатися на власні сили. 

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися